О дипломе.

Когда я писала диплом, я верила что закончу и буду целый день делать себе масочки, маникюрчики, посмотрю фильм и расслаблюсь. Когда я писала диплом, я думала что после защиты я уйду в загул на неделю.

Но нееет.

После того как я дописала "все", я дописывала его еще раз, потом еще раз и еще один разочек редактировала. Потом мой научрук прочитал и выделил желтым то, что нужно менять, таким образом я его еще разик корректировала. А потом мой рецензент открыла работу и спросила почему лит-ра оформлена стилем APA, а не так как в требованиях, а диаграммы не подписаны. И тут 108 страничек я опять редактировала на предмет ссылок на источники и имен диаграмм.

После того как я защитилась в четверг, мы с одногруппниками посидели в Портере и выпили (даже напиться не смогли...). Всю пятницу я гуляла. А сегодня уже воскресенье и мне нудно. Я ищу чем себя занять и, наверное, работу.


А в посте я хочу поделиться своим бесценным опытом. БОльшая часть останется приватной, но какие-то выводы опубликую.

Конечно, за пол года до сдачи я била баклуши и пописывала теоретический раздел, все еще решая на украинском или на английском писать. За три месяца до сдачи этот вопрос уже даже не стоял - только родной язык. Когда у меня было целых шесть месяцев, я не задумывалась о том, что договориться с международной корпорацией для исследования (у меня организационный климат) может быть не просто. И у меня были на то причины: во-первых, имя и знакомства моего научрука (тогда я еще на это надеялась) могли сыграть решающую роль в облегчении моих потуг, а во-вторых, выпускники Могилянки вездесущи и они часто помогают своим студентам. Все сложилось не так. Итого теперь я знаю:

- "да"  не окончательно. "Да" через какой-то промежуток времени может превратиться в "нет".
- если член правления твой кум, он все равно может сказать "нет"
- если руководитель говорит "да", ейчар может сказать "нет" и в результате будет "нет".

В конце концов хеппи ендом этой истории стал стажер компании С., по совместительству мой друг. На тот момент он был стажером один месяц и еще даже не подписал договор с компанией. И вот так вот чудесно мне все порешал.

На защиту не пришел ни один научрук, только ДЕК и мы. В принципе, они отнеслись к нам человечно (не без исключений). Но это были совсем не те вопросы, на которые я бы хотела ответить. Объяснить как я построила регрессию я могу, без проблем. Но не куда ли интереснее покапать в выводах по исследованию? Вобщем я ждала чего-то более грандиозного от "защиты диплома", и выписывала все эти предложения ночами до утра не просто так же.


У меня хеппи енд, все доделывалось в последний момент, но я в надежде больше до такого не доводить, потому что от картинок "пиши диплом" меня типает до сих пор.

Про лекцію Кличка в Могилянці

     Вчора Віталій Кличко виступив із лекцією перед студентами Могилянки. Розповідав про досягнення успіху, про свій приклад в спорті,  про своє нове зацікавлення політикою, що він робить і навіщо. В принципі, він не сказав нічого нового, нічого більшого, ніж в своїх інтерв'ю (навіть тому ж Ткаченко на плюсах). Розповів про приклад Грузії і свою поїздку в Батумі, про те, що Польща вже більше нагадує Німеччину, аніж постсовок (в мене було таке ж порівняння, коли я приїхала до Варшави, щоправда поляки посміялись), про необхідність реформ і подолання корупції. Приправив це все прикладами з життя, історіями з дитинства, діалогами з друзями. 

    Не мені судити чемпіона світу, але я все ж таки напишу свої враження :)

+ лекція в КМЦ почалась лише з 10-хвилинною затримкою (mission impossible для Могилянки і її гостей)

+ в нього дуже відчутний прогрес в мові. Хоча вимова деяких слів суто російська, він майже не вживав русизмів (але ж ця звичка могилянців паралельно з промовцем голосно говорити правильний варіант при тиші в залі... напевне це наслідки жорстких пар з української на першому році :) )

+ Говорить 'бєз бумажкі'. Він говорив структуровано і повністю від себе. Навряд чи імпровізував, але завдяки хорошій підготовці показав себе ок.

+ В нього неймовірна міміка обличчя. Я б хотіла так вміти кривитись на іспиті, коли мені не подобається запитання :)

+ Кличко був достатньо живим на сцені, рухався, змінював голос. Навіть вірш прочитав. Щоправда Гліб поруч казав, що напевне тільки закінчив курси ораторського.

+ Він взагалі дуже кльовий. Жодних 'понтів' чи зверхнього ставлення. З повагою ставився до всіх запитань, надто довгі конспектував і тільки обличчям показував, що час вже закінчувати.

+ Також він кльовий тому, що прийшов спілкуватись зі студентами (хоч це і промо перед виборами, він прийшов особисто)

А тепер що можна було покращити: він говорив доволі абстрактно, загальноприйняті погляди на політику і як все 'має робитись'; а мороз по шкірі в мене йшов переважно через те, що я промокла під дощем, а не від глибини промови.

Отакоі. Загальне враження - він дуже крутий і я його неймовірно поважаю. Якби хоч один відсоток українців був таким змотивованим, як він, ми б вже мали розвинену країну. Це ж який рівень альтруїзму і самосвідомості в Кличка, щоб при всіх своїх можливостях він обрав українську політику. Люблю-люблю його :)

Всім щасти,

мийте руки та слухайтесь маму, як каже один мій знайомий.

Сегодня я в очередной раз убедилась, что у преподавателей Могилянки невероятное чувство юмора. Немного черное правда, чего уж там.

Экзамен у магистров Школы Журналистики:

Яковец: Якщо Ви мені зараз поясните цю теорію, я Вам поставлю трійку, так і бути. А як ні - то 2-ка, приходьте після Нового року.

Ярополк (очі по 5 копійок): Ем. Нічого собі. Ок. *починає пояснювати*

Яковец: То Ви хоч книжку відкрийте. Там все написано. Давайте. Як знайдете де читати, то я поставлю *аудиторія бакалаврів, що чекають на свій іспит, заливається*

Ярополк: я її всю читав вже від першої до останньої сторінки. *ще хвилин 10 розмов в такому стилі*

Вобщем, Ярополк забирает зачетку и возле выхода из аудитории (открыв ее) начинает заливисто смеяться. Смех сначала нервный, потом с облегчением.

У него оказалось "отлично".